Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
дурниця — [дурни/ц а] ц і, ор. цеийу … Орфоепічний словник української мови
дурниця — I (те, що дістається даром), дурничка, дурняк II ▶ див. безглуздя 1), безглуздя 2), дрібниця 1) … Словник синонімів української мови
дурниця — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
пшик — дурниця [V] … Толковый украинский словарь
пеня — Пеня: напасть, дурниця [V] кара, біда [22,IV] напасть, дурниця [VIII] тут: вина [52] тут: лихо [7;5] штраф, кара [23] Пеня викладене як «напасть, дурниця» (486): «Я недалеко там якусь пеню на полі робив» (42). «Напасть» тут ні при чому. Мабуть, і … Толковый украинский словарь
безглуздя — 1) (поведінка, учинки тощо, які суперечать здоровому глуздові), нісенітниця, дурість, дурощі, дурниця, маячня (у поведінці); ідіотизм, ідіотство, бозна що, казна що, чортзна що, чортибатькащо 2) (думки, висловлювання, слова тощо, позбавлені… … Словник синонімів української мови
абищиця — і, ж. Дрібничка, дурниця, витребенька … Український тлумачний словник
абищо — аби/чого (з прийм.: аби/ з чо/го, аби/ до чо/го і т. ін.), займ. неознач. Байдуже що, що небудь, будь що; у знач. ім. Дрібниця. Дурниця, нісенітниця. Ніщо; нікчема (про людину) … Український тлумачний словник
ахінея — ї, ж., розм. Нісенітниця, дурниця … Український тлумачний словник
безглуздя — я, с. Нерозумна дія, вчинок; глупство, дурниця, нісенітниця. || Брак здорового глузду; безумство (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
